Новини Житомира, Бердичіва, Коростеня, Новоград-Волинського та Малина || Новости Житомира, Бердичева, Коростеня, Новоград-Волынского и Малина

Олександр Кабалюк: «Отримую душевну насолоду, коли заходжу в школу…»

Ми дуже часто задумуємося, яку ж професію собі обрати. Дехто з нас мріє стати артистом, адже це гарна професія – сцена, квіти, шанувальники, хтось – медиком – це вдячні пацієнти, а ще юристом – престиж, гарний офіс, висока заробітна плата, а хтось вчителем.

Думаючи про професію вчителя ми уявляємо собі, що це зовсім просто — багато вільного часу, повага учнів та батьків.

Проте насправді, добре помисливши, ми зрозуміли, що не все так просто. Насправді – це безконечна перевірка зошитів, складання тематичних та підсумкових, виступи на педрадах та методоб’єднаннях, і, найголовніше, постійне очікування перевірки…

Директора Пиріжківської школи, старшого вчителя Олександра Кабалюка знаю давно. Односельці шанують його за врівноваженість, справжню батьківську мудрість, трудолюбивість, відмінне знання дитячої психології й тонке вміння знайти ключик до людських сердець.

– Не можу спокійно спати, коли знаю, що в школі щось потрібно пофарбувати, підкосити чи доробити, — ділиться Олександр Іванович. – І навпаки — отримую душевну насолоду, коли заходжу в школу, а вона, немов наречена, — охайно прибрана й готова зустрічати дітей та батьків.

– Минулий рік був знаковим для мене і моєї родини, — розповів Олександр Іванович. — Виповнилося 30 років відтоді, коли я після закінчення біофаку Житомирського педінституту імені Івана Франка переступив поріг Пиріжківської школи, а також 25 років, коли очолив її.

До речі, щороку випускники цієї школи вступають на державне навчання у столичні виші. Значить, не марно передає знання й уміння своїм вихованцям 21 педагог цієї школи.

Вільний час присвячує директор улюбленому заняттю — бджолам. Із завзяттям взявся за це захоплення близько десяти років тому. Допомагає поратися біля комах працівник школи Володимир Павленко, якого в селі вважають пасічником від Бога.

Нині Кабалюк тримає 12 бджолосімей. В середньому отримує по два відра меду. Нинішнього року медозбір трішки слабший. Вулики будує сам. Його обійстя обгортає, здається, дивний спокій. Скрізь стоять вулики, а в спеціальному вагончику – медогонки, інше приладдя. Сам господар у бджолярських обладунках нагадує дослідника якоїсь дивовижної лабораторії. Зрештою, так і є: пасіка — це наймудріша природна скарбниця зі своїми законами, гармонією, порядком. Бджоляр тут – лише помічник, диригент складного оркестру, — стверджує Олександр Іванович.

А про вчительську роботу Олександр Кабалюк каже, що в ній учитель – садівник, що ніжно садить квіти. І не погодитись із цими словами досвідченого педагога важко.

Олександр Кабалюк — щирий, відкритий чоловік: що знає й уміє сам, того навчає й інших. А ще підбадьорює: все вдасться, каже, якщо взятися з душею та любов’ю. І, що дуже важливо, навчає ділитися з людьми — і медом, і квасом, і добром та приязню. Побудував будиночок, де час від часу лікується вся його родина.

– Апітерапія (вуликотерапія) – це медичне використання бджолиних продуктів: меду, перги, воску, прополісу, маточного молочка та бджолиної отрути, — розповів пан Олександр. – Вона бере свій початок ще з часів стародавніх Єгипту, Греції та Китаю. Апітерапія помічна при багатьох хворобах нервової системи, ендокринних захворюваннях тощо.

Захоплення батька поділяють і його син Іван, доньки Оксана та Анастасія, дружина Любов Іванівна, до речі, також педагог за освітою.

А ще Олександр Іванович — один з активних учасників місцевого фольклорно-етнографічного ансамблю «Джерело». З цим колективом побував на сценах обласного центру, Новограда-Волинського, ряду інших райцентрів області та столиці. А ще він часто у вільний час бере до рук гітару, баян, і лунає мелодійна пісня. А ще він часто, згадуючи студентські роки, бере до рук гітару чи баян і починає награвати улюблені мелодії, співати пісні своєї молодості. Це дозволяє трішки розслабитись після напружених робочих буднів.

– Це справжній бальзам на душу, — зізнається педагог. – Тому й інколи, згадуючи студентські роки, присвячую музиці й пісні трішки часу…

Начальник відділу освіти Малинської райдержадміністрації Віталій Коробейник зазначив, що Олександр Іванович справді заслуговує на повагу завдяки працелюбності, професіоналізму, доброті, людяності. На таких директорів можна рівнятися й молодим колегам.

За сумлінну працю на педагогічній ниві та високий професіоналізм Олександра Кабалюка не раз віншували в районі, області, нагороджуючи грамотами й подяками. Односельці обирали й депутатом районної ради… І відкривав двері районних чиновників педагог, відстоюючи інтереси й знайомлячи з проблемами своїх виборців.

– Що побажаєте своїм колегам?

– Нехай в оселях ваших завжди панує світло і злагода, у серцях — добро, у помислах — мудрість, у засіках — достаток, а нелегка педагогічна нива колоситься рясним урожаєм людської вдячності.

…Сонце поволі опускалося за обрій, на сільській вулиці почало повівати приємною прохолодою. А на подвір’ї Кабалюків «кипіла» робота: діти годували домашню живність, перебирали картоплю, а господар порався біля бджіл. Він переконаний, що ці комахи не люблять злих людей і не чіпають добрих. Не сприймають чорного одягу, а може, й чорної душі…

Богдан ЛІСОВСЬКИЙ.

Джерело: infomalin.biz