Новини Житомира, Бердичіва, Коростеня, Новоград-Волинського та Малина || Новости Житомира, Бердичева, Коростеня, Новоград-Волынского и Малина

День п’ятий: галявина Азау й бомбезний гірський вид з “вікна”


БЛОГИ

Олександр Суворов вже дістався на висоту 3460 метрів над рівнем моря. І йде далі.

Понеділок 29 липня

Прокинувшись, як завжди, о 7 ранку, почав приймати ранкові процедури. Туалет тут мені нагадує момент із фільму "Мільйонер із нетрів", коли бідолашного хлопчину брат закрив у туалеті з діркою тоді, коли прилетів гелікоптер з його кумиром усього життя, йому довелося стрибнути прямісінько у ту діру, аби взяти автограф.

Далі сніданок із борщика і каші, бо тільки о 9 ранку відкривається будка де заряджався мій павербанк. Почав потихеньку складати рюкзак і вирішив, що треба все вмістити в один. Не знаю як, але мені це вдалося.

Зробивши ще декілька фоток і знявши не великий відео ролик я вирушив у напрямку галявини Азау, до якої було 2,5 кілометри шляху під гірку.

Галявина схожа на ту, де я був вчора у підніжжя гори Чегет: купа кіосків, сувенірів та кафе для туристів. Звідти вирішив дістатися підйомником до висоти 3500 метрів. Їх було два типи: один радянських часів — типу маятник, а інший — новий, тихий і безшумний (коштує 1400 рублів). Я обрав дешевший за 600 рублів — радянський. Піднявся за вказівниками на посадку і час навколо ніби зупинився: все старе і в занедбаному стані. У кожній кабіні є дядечко, який відкриває, закриває двері і говорить в рацію коли зупинитись. У кабінці, крім мене, було ще чоловік з 13. Ми почали підніматись до станції "Кругозір", що знаходиться на висоті 3000 метрів. Далі поїхали до станції "Мир".

На цьому мій шлях підйомників завершився. Зробивши купу класних фото, я пішов уверх. Погода була неймовірна.

Підйом був тяжкуватим, адже за плечима 28-кілограмів. Проте, за годину я вже був біля бочок. Трохи далі жили туристи і дядечки, які здавали спальні місця. Один сказав, що можу ставати за вагончиком.

Оглянувши місце, що він мені запропонував, я вирішив, що то какаха. По-перше, це було метр на метр, а по-друге, там стояло штук з 12 газових балонів прямо під сонячними променями.

Через 100 метрів далі було ідеальне місце: тут я й вирішив приземлитися. Вид з мого "вікна" просто бомбезний.

Розклавши речі, сходив вниз за водою і вирішив щось перекусити легеньке. На годиннику 14-та година, тому я хочу ще сходити на акліматизацію на висоту до 4000 метрів.

Взув альпіністські черевики, бо через метрів 200 уже починаються вічні сніги. Руки вже обпалені і лице горить. Тому дістаю сонцезахисний крем і вперед. 

Швиденько, пройшовши руде каміння, яке колись було лавою цього велетенського вулкана, почався сніг, точніше калапеха, яка тала та заважала нормально йти. Місцями траплялись стрімкі потоки снігу, який танув на очах.

Повз щохвилини пролітали ратраки та снігоходи. І тут треба бути обережним, бо летять вони як дурнуваті. І байдуже, що хтось іде поряд. Це як по дорозі вранці на поляну Азау: тротуару там не має, з'являється він аж в напів населеному пункті, а всю дорогу доводиться йти в стороні проїзної частини. Мене дивує, що водій краще зіб'є пішохода, ніж трішки заїде на суцільну лінію. Розумію, що у них її взагалі не можна перетинати, але вони її так бояться, що аж іноді смішно стає.

Підйом по снігу йде доволі плавно, лише перед останнім пунктом МНС, різко піднімається в гору. Це і є висота 4200, де я на завтра намітив собі місце під намет.

Щодо самопочуття, то все добре, голова не болить, не крутиться і не нудить. Апетит прекрасний, їм як не в себе. Вже хочеться трохи більше з'їсти аби полегшити рюкзак. Піднявшись на цей пагорб, я одразу почав робити фотосесію.

Потім випив кави з шоколадом і півтори години пройшли непомітно. Далі спуск швиденько вниз і от я в наметі.

Повечеряв гречкою з м'ясом, закусив смачною кашею з чорницями, я вмостився відпочивати. Адже завтра треба туди де я був сьогодні, затягнути рюкзак зі своїм барахлом.

Як на диво, на дворі 19 година, а на небі досі не хмаринки і всі краєвиди і гори як на долоні. Хоча вітер прохолодний і я вже одягнув термобілизну і флісову кофтинку. Гаразд я відпочивати, і на цьому завершую історію 5 дня.

Рано я її завершив, адже не встиг я поспати і пів години, як мене розбудили дикі крики, відкривши намет, я помітив чотирьох маленьких лисенят, які ганяли один за одним і шукали їсти. Побачивши мене вони зовсім не злякались. Схоже люди для них звичайна річ. Зробивши декілька фото і знявши невеликий ролик, я помітив навколо ще не менш захоплюючу красоту. Це був найкрасивіший захід сонця в моєму житті.

Джерело: novograd.city